1.
Антон
(08.04.2003 20:43)
0  
Привіт Друже!
Хочу подякувати тобі за те, що зробив перший крок, крок на який не спромігся поки що жоден з нас Ужгородців. Звичайно, перші кроки доволі рідко й далеко не завжди є довершиними.Але я вважаю, і багато хто беззаперечно може зі мною не погоджуватися що це вдаликий крок, крок у правильному напрямку, напрямку який потрібно розвивати над яким потрібно працювати, бо ніхто крім нас самих за нас цього не зробить…а час минає, і потрібно хоч якось, хай навіть спотикаючись об перешкоди на початку, облаштовувати той маленький світ в якому ми прокидаємося щоранку. Нехай він буде таким, як ми на те заслуговуємо...маленький світ довколо нас…
Щодня ходимо, ходимо по давно вже встановлених коліях свого життя, по топтаних стежках свого “я” намагаючись боротись! не здаватись! Посміхатись! вдивляючись у простір, шукаючи там надію на…на що ж?.. На те, що так довго не приходить, і вже немає сил відповідати собі на питання : “Чому так?”.Тож давайте не прокидатися з надіями – а святкувати перемогу, так саме ту перемогу, коли ТИ знайшов своє щастя… можливо, свою любов. Згоден, нам важче, значно важче , але досить себе шкодувати. Простіше зробити кроки на зустріч, і побудувати мостики в той час, де для нас буде радість, щастя , і наш маленький світ буде розфарбований яскравими кольорами, і здійсняться мрії кожного. Хочеться побажати всім, і тобі особисто, всім хто натрапив на цей кородкий текст в безмежному океані друкованих літер, надій, сподівань бути ЩАСЛИВИМИ, і нехай вас оточує Казка, в якій завжди хороший кінець, в яку можна поринути намить відволікшись на схилі дня, від суєт і турбот яких вистачає всім, і впасти в обійми..теплі, ніжні, ласкаві. Казки Вам в Вашому маленькому світі.
Ось, саме такий перший крок і зробив Автор. Щиро дякую тобі! Нажаль, поки не знайомий особисто.
З найкрашчими побажаннями, усмішкою. Завжди Ваш Антон
|
